цоркати
ЦО́РКАТИ, аю, аєш, недок., діал.
Цокати (див. цо́кати¹).
Коли увійшла [Маруся], нарешті, в ліс і, цоркаючи зубами, загортаючися в перемоклу киптарину та ховаючи мокрі коси, шукала очима, – не знала, де дітися. Тут було не ліпше (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)