цс

ЦС, ЦСС, виг.

Уживається як заклик до тиші, мовчання.

Цс! Під хатою скриплять Санки на причіпку; В двір, бояри гомонять – Ідуть сватать дівку (Л. Боровиковський);

– Цс... – цикнула жінка на нього, – там Доря (М. Коцюбинський);

Я почув поруч дитячий голосний шепіт: – Ма, дивись, який страшний цей дядя! У нього зовсім немає очей, тільки окуляри! – Цсс! – насварив хтось дитину (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. цс — цс вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. цс — виг. Те саме, що тс.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. цс — ЦС, ЦСС, виг. Уживається як заклик до тиші, мовчання. — Цс…— цикнула жінка на нього,— там Доря (Коцюб., II, 1955, 367); Я почув поруч дитячий голосний шепіт: — Ма, дивись, який страшний цей дядя! У нього зовсім немає очей, тільки окуляри! — Цсс! — насварив хтось дитину (Ю. Янов., II, 1954, 73).  Словник української мови в 11 томах