цс
ЦС, ЦСС, виг. Уживається як заклик до тиші, мовчання.
— Цс…— цикнула жінка на нього,— там Доря (Коцюб., II, 1955, 367);
Я почув поруч дитячий голосний шепіт: — Ма, дивись, який страшний цей дядя! У нього зовсім немає очей, тільки окуляри! — Цсс! — насварив хтось дитину (Ю. Янов., II, 1954, 73).
Словник української мови (СУМ-11)