цукерник
ЦУКЕ́РНИК, а, ч.
Кондитер, що виготовляє (і часто продає) цукерки.
Стрінеш цукерника, скажеш: – Вік тобі жить-торгувати!.. (А. Кримський);
Все село сходилося на площу, броварі викочували бочки з квасом, цукерники виставляли свої лотки (М. Чабанівський);
// Робітник цукеркової фабрики.
Словник української мови (СУМ-20)