цукерник
ЦУКЕ́РНИК, а, ч. Кондитер, що виготовляє (і часто продає) цукерки.
Стрінеш цукерника, скажеш: — Вік тобі жить-торгувати!.. (Крим., Вибр., 1965, 289);
Все село сходилося на площу, броварі викочували бочки з квасом, цукерники виставляли свої лотки (Чаб., Катюша, 1960, 8);
// Робітник цукеркової фабрики.
Словник української мови (СУМ-11)