цуприкувати

ЦУПРИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що, розм.

Те саме, що цу́пити 1.

Він .. хапає мене за обидві ноги й цуприкує з усієї сили (І. Нечуй-Левицький);

Зігнувшись дугою, він цуприкував кількасажневу лісу, зламану під час штурму валу (С. Добровольський);

Тонконогий Ничипір.., зігнувшись у три погибелі, цуприкував на собі здоровенний лантух якогось збіжжя (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. цуприкувати — див. нести  Словник синонімів Вусика
2. цуприкувати — цуприкува́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. цуприкувати — -ую, -уєш, недок., перех., розм. Те саме, що цупити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цуприкувати — НЕСТИ́ (узявши кого-, що-небудь у руки або навантаживши на себе, переміщати, доставляти кудись); ПЕ́РТИ фам., ЦУ́ПИТИ розм., ЦУРПЕ́ЛИТИ розм., ЦУПРИКУВА́ТИ розм., ГИ́РИ́ТИ діал. (перев.  Словник синонімів української мови
5. цуприкувати — ЦУПРИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., розм. Те саме, що цу́пити 1. Він.. хапає мене за обидві ноги й цуприкує з усієї сили (Н.-Лев., I, 1956, 608); Зігнувшись дугою, він цуприкував кількасажневу лісу, зламану під час штурму валу (Добр., Очак.  Словник української мови в 11 томах
6. цуприкувати — Цуприкувати, -кую, -єш гл. Тянуть, тащить, рвать. Желех.  Словник української мови Грінченка