цуприкувати
ЦУПРИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., розм. Те саме, що цу́пити 1.
Він.. хапає мене за обидві ноги й цуприкує з усієї сили (Н.-Лев., I, 1956, 608);
Зігнувшись дугою, він цуприкував кількасажневу лісу, зламану під час штурму валу (Добр., Очак. розмир, 1965, 332);
Тонконогий Ничипір.., зігнувшись у три погибелі, цуприкував на собі здоровенний лантух якогось збіжжя (Добр., Очак. розмир, 1965, 148).
Словник української мови (СУМ-11)