цурувати

ЦУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Те саме, що цуркува́ти.

2. Боліти, крутити.

Багато муки приняв [прийняв] на свої руки з оцим вухом: усе цурує, усе цурує, так, що й сон з думки випав (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. цурувати — Цурувати, -рую, -єш гл. 1) = цуркувати. 2) Крутить. Багато муки приняв на свої руки з оцим вухом: усе цурує, усе цурує, так що й сон з думки випав. Волч. у.  Словник української мови Грінченка