цямкати
ЦЯ́МКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Те саме, що пля́мкати.
Панотець їв, їв і нараз перестав. Витріщив очі й цямкав губами. – Гм, не можу їсти, – говорив ніби до себе (Л. Мартович);
// зневажл. Говорити, плямкаючи губами.
– Позбирав людей і цямкає, сміття! – Хто позбирав? – А той же, ваш жених (Я. Качура);
* Образно. Хропе і втома, цямкає губами, І мара ріжеться кривавими рогами В безнебнім небі чорними шляхами, І тиша спить, і віти, і вітри (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)