цямкати
ЦЯ́МКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що пля́мкати.
Панотець їв, їв і нараз перестав. Витріщив очі й цямкав губами. — Гм, не можу їсти, — говорив ніби до себе (Март., Тв., 1954, 432);
// зневажл. Говорити, плямкаючи губами.
— Позбирав людей і цямкає, сміття! — Хто позбирав? — А той же, ваш жених (Кач., II, 1958, 48).
Словник української мови (СУМ-11)