цямкання
ЦЯ́МКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ця́мкати і звуки, утворювані цією дією.
Бовдур.. стис у правій руці хліб, відкусив з нього за один раз спору пайку і мовчки поліз назад у свій кут, де зараз і втонув,— тільки чути було глухе цямкання уст (Фр., І, 1955, 291).
Словник української мови (СУМ-11)