цямриння
ЦЯ́МРИННЯ, я, с., збірн.
Те саме, що ця́мрина.
Село як на долоні, так мені в очах і замигтіли білі хати, колодязне цямриння, розквітлі садки й городи (Марко Вовчок);
У дворі в їх був глибокий-глибокий колодязь. Одного разу, як витягано з його воду, Наталя перехилилася через цямриння й дивилася вниз (Б. Грінченко);
Жменяків син зупинився біля колодязя. Виліз на цямриння і почав спускати важке дубове відро (М. Томчаній);
Саша перекинув ногу через цямриння – в штольню дренажного колодязя (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)