цідилок

ЦІДИ́ЛОК, лка, ч., розм.

Те саме, що ціди́лко.

Мотря пішла, видоїла корову, процідила на цідилок молоко й погнала до череди корову (І. Нечуй-Левицький);

Біля порога на кілку – глечик, металевий блискучий цідилок (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Ранкове сонце пробилося крізь каламутну млу й тепер висіло над селом, наче великий полотняний цідилок із сиром, набряклим сировоткою (Є. Гуцало);

* Образно. * У порівн. На плечі сідав дощ. Надокучливий, як мошкара. Небо розвішало дірявий цідилок, а він просіював і просіював літній сум... (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. цідилок — ціди́лок іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. цідилок — -лка, ч., розм. Те саме, що цідилко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. цідилок — ЦІДИ́ЛКО (пристрій для проціджування молока тощо), ЦІДИ́ЛКА, ЦІДИ́ЛО, ЦІДИ́ЛОК розм., ЦІДИ́ЛЬНИК розм., ЦІДИ́ЛЬЦЕ розм. — Ой, Саво, що з тобою? — не відкладаючи цідилки з рук, стріла вона його в своїй хаті (Д.  Словник синонімів української мови
4. цідилок — Ціди́лок, -лка; -ди́лки, -лків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. цідилок — ЦІДИ́ЛОК, лка, ч., розм. Те саме, що ціди́лко. Мотря пішла, видоїла корову, процідила на цідилок молоко й погнала до череди корову (Н.-Лев., II, 1956, 283); Біля порога на кілку — глечик, металевий блискучий цідилок (Тют., Вир, 1964, 358); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
6. цідилок — Цідилок, -лка м. Цѣдилка; ситечко, кисея или полотно, для процѣживанія молока. Богод. у. Черк. у.  Словник української мови Грінченка