цілепокладання
ЦІЛЕПОКЛАДА́ННЯ, я, с., філос.
Смисловий зміст практики, що полягає у формулюванні мети як бажаного образу і в здійсненні її в результат діяльності.
Цілепокладення є найвищим виявом активності свідомості людини, виявом її свободи (з наук. літ.);
Відсутність наукової концепції цілепокладання, програмних методів керування .. , з одного боку, і самореалізації сутнісних сил кожної конкретної людини – з другого, тримає суспільство у величезній соціальній напрузі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)