цілепокладання
цілепоклада́ння
-я, с., філос.
Смисло-утворюючий зміст практики, що полягає у формуванні цілі як суб'єктивно-ідеального образу бажаного (цілеформування) і втіленні її в об'єктивно-реальному результаті діяльності (цілереалізації).
Великий тлумачний словник сучасної української мови