цілинник
ЦІЛИ́ННИК¹, а, ч.
Той, хто працює на цілині, освоює цілинні землі.
ЦІЛИ́ННИК², а, ч., рідко.
Те саме, що цілина́ 2.
І все-таки Олексій з дороги звернув. Відшукав польову стежку, що мала завести його на цілинник, а звідти й на вибалок (В. Логвиненко).
Словник української мови (СУМ-20)