цілинний
ЦІЛИ́ННИЙ, а, е.
1. Який є цілиною.
Луг з буйною некошеною травою і рожевими кущами далі переходив у рівний, сріблястий від ковилу цілинний степ (І. Волошин);
Ми повні сил і зробим так, Що на цілинному роздоллі Ростимуть згодом – і буряк, І хліб, і вишні, і тополі (С. Олійник);
// Стос. до цілини.
Несе вітрець димок од кузні, А під горою, через луг, Щодня нові цілинні кусні П'ятилемішний верне плуг (В. Мисик);
Поміж зів'ялим полинем, по килимах пожовклої цілинної трави, через горби звивається широкий битий шлях (Іван Ле);
Директор, здавалося, втратив інтерес до мене .. – Приїхали б разом, удвох .. Цілинним радгоспам тепер народ потрібний ґрунтовний, сімейний (А. Хорунжий).
2. перен. Морально чистий, цнотливий.
Рентгеном самокритики я був просвічений не раз. Чого ж мені тепер не бути сміливим? Еж я учився молодості в молодих, що самі ж вони цілинні та напругі, як земля (П. Тичина);
// Перейнятий цнотливістю.
В житті три втіхи маю я, – З них перша – праця є моя .. А друга – золоті слова, Цілинна їхня врода (С. Крижанівський);
Її дитячий, ще цілинний сміх, Її дражливо граціозна хода на легкорухих мостинах контрастно малювалися на загальнім вируванні і клекоті парку (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)