цілинний

ЦІЛИ́ННИЙ, а, е.

1. Який є цілиною.

Луг з буйною некошеною травою і рожевими кущами далі переходив у рівний, сріблястий від ковилу цілинний степ (І. Волошин);

Ми повні сил і зробим так, Що на цілинному роздоллі Ростимуть згодом – і буряк, І хліб, і вишні, і тополі (С. Олійник);

// Стос. до цілини.

Несе вітрець димок од кузні, А під горою, через луг, Щодня нові цілинні кусні П'ятилемішний верне плуг (В. Мисик);

Поміж зів'ялим полинем, по килимах пожовклої цілинної трави, через горби звивається широкий битий шлях (Іван Ле);

Директор, здавалося, втратив інтерес до мене .. – Приїхали б разом, удвох .. Цілинним радгоспам тепер народ потрібний ґрунтовний, сімейний (А. Хорунжий).

2. перен. Морально чистий, цнотливий.

Рентгеном самокритики я був просвічений не раз. Чого ж мені тепер не бути сміливим? Еж я учився молодості в молодих, що самі ж вони цілинні та напругі, як земля (П. Тичина);

// Перейнятий цнотливістю.

В житті три втіхи маю я, – З них перша – праця є моя .. А друга – золоті слова, Цілинна їхня врода (С. Крижанівський);

Її дитячий, ще цілинний сміх, Її дражливо граціозна хода на легкорухих мостинах контрастно малювалися на загальнім вируванні і клекоті парку (Іван Ле).