цілинний

ЦІЛИ́ННИЙ, а, е.

1. Який є цілиною.

Відходять поїзди на схід. Тисячі комсомольців і комсомолок їдуть на цілинні землі Алтаю і Казахстану (Довж., III, 1960, 72);

Луг з буйною некошеною травою і рожевими кущами далі переходив у рівний, сріблястий від ковилу цілинний степ (Вол., Дні.., 1958, 83);

Ми повні сил і зробим так, Що на цілинному роздоллі Ростимуть згодом— і буряк, І хліб, і вишні, і тополі (С. Ол., Вибр., 1957, 123);

// Стос. до цілини.

Несе вітрець димок од кузні, А під горою, через луг, Щодня нові цілинні кусні П’ятилемішний верне плуг (Мисик, Біля криниці, 1967, 107);

Поміж зів’ялим полинем, по килимах пожовклої цілинної трави, через горби звивається широкий битий шлях (Ле, Наливайко, 1957, 5);

Директор, здавалося, втратив інтерес до мене.. — Приїхали б разом, удвох.. Цілинним радгоспам тепер народ потрібний грунтовний, сімейний (Хор., Ковила, 1960, 10).

2. перен. Морально чистий, цнотливий.

Рентгеном самокритики я був просвічений не раз. Чого ж мені тепер не бути сміливим? Еж я учився молодості в молодих, що самі ж вони цілинні та напругі, як земля (Тич., III, 1957, 20);

// Перейнятий цнотливістю.

В житті три втіхи маю я,— З них перша — праця є моя.. А друга — золоті слова, Цілинна їхня врода (Криж., Срібне весілля, 1957, 57);

Її дитячий, ще цілинний сміх, Її дражливо граціозна хода на легкорухих мостинах контрастно малювалися на загальнім вируванні і клекоті парку (Ле, Міжгір’я, 1953, 16).