цілинник

ЦІЛИНА́ (неходжене, неїжджене місце), ЦІЛИ́К розм., ЦІЛИ́ННИК розм. (Лицар:) Він без дороги йде все цілиною (Леся Українка); І все-таки Олексій з дороги звернув. Відшукав польову стежку, що мала завести його на цілинник, а звідти й на вибалок (В. Логвиненко).

Значення в інших словниках

1. цілинник — [ц'ілин:иек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іy  Орфоепічний словник української мови
2. цілинник — ціли́нник 1 іменник чоловічого роду, істота той, хто працює на цілині ціли́нник 2 іменник чоловічого роду незаймане місце рідко  Орфографічний словник української мови
3. цілинник — ЦІЛИ́ННИК¹, а, ч. Той, хто працює на цілині, освоює цілинні землі. ЦІЛИ́ННИК², а, ч., рідко. Те саме, що цілина́ 2. І все-таки Олексій з дороги звернув. Відшукав польову стежку, що мала завести його на цілинник, а звідти й на вибалок (В. Логвиненко).  Словник української мови у 20 томах
4. цілинник — I -а, ч. Той, хто працює на цілині, освоює цілинні землі. II -а, ч., рідко. Те саме, що цілина 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. цілинник — ЦІЛИ́ННИК¹, а, ч. Той, хто працює на цілині, освоює цілинні землі. У старих словниках ви знайдете слово «цілина», але не знайдете слова, «цілинник».  Словник української мови в 11 томах