цілувати
ЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що і без дод.
Торкатися губами до кого-, чого-небудь на знак любові, дружби, поваги при зустрічі, прощанні і т. ін.
– Тіточко, матіночко! – аж в ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує та просить (Г. Квітка-Основ'яненко);
І досі сниться: вийшла з хати Веселая, сміючись, мати, Цілує діда і дитя Аж тричі весело цілує (Т. Шевченко);
– Се ваша панночка, – промовляє до нас пані. – Цілуйте її в ручку (Марко Вовчок);
Покійна моя мати були такі богомільні: цілували в церкві двері й стіни (І. Нечуй-Левицький);
Обвивши дівчинку руками, дружина пестила її, цілуючи в чоло... (Олесь Досвітній);
Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі (П. Тичина);
* Образно. Пишна земле! Як тебе цілувало весняне тепле сонце, як з тебе бризкали весною фонтанами фіалки, рожі та лелії, ти, мабуть, не мліла в такому щасті, як я в той час (І. Нечуй-Левицький);
Нас кличуть річки, нам співають гаї, Нам вітер цілує обличчя (Т. Масенко);
Люблю я думать. Я люблю очима тишу цілувати, Коли як в тихому гаю, В душі урочисто і свято (М. Вінграновський);
* У порівн. Цмокала і цмокала важка земля, мовби цілувала невтомні солдатські ноги (О. Гончар);
// Формула прощання з близькими людьми в листах.
Бувайте здоровенькі. Цілую Вас сердечно, а Вашим кланяюсь. Ваш М. Коцюбинський (М. Коцюбинський);
Пиши мені, любий папочка, як матимеш час, частіше .. Ну, ти в принципі проти довгих листів – правда ж? То я вже скінчу. Цілую міцно тебе і Оксаночку з Дроздиком .. Твоя Леся (Леся Українка).
◇ Хоч [карти́ну (іко́ну, на ка́рту)] малю́й <�Хоч малю́й, хоч цілу́й> див. малюва́ти;
(1) Хоч малю́й, хоч цілу́й (д) див. малюва́ти;
(2) Цілува́ти / поцілува́ти хрест (хреста́) – присягатися, запевняти клятвено, клястися, цілуючи хрест.
Словник української мови (СУМ-20)