цілуватися
ЦІЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
Цілувати один одного, когось.
Співбесідник скінчив. Зворушення заволоділо присутніми, багато стискало йому руки, декотрі цілувалися (Н. Кобринська);
[Горпина:] Тобі б все тільки аби цілуватись та голубитись: а ти й не знаєш, що завтра либонь якесь мене лихо чекає? (М. Кропивницький);
А в кутку двоє приятелів щиро признаються один другому в вічній приязні і цілуються (Г. Хоткевич);
Молоді цілуються, Люди з них милуються. Світить сонце в нашім домі Щастям і любов'ю. Молодій та молодому – Доброго здоров'я... (І. Муратов);
Кузь ліз цілуватися з Дорошем (Григорій Тютюнник);
– Я не хочу, щоб через тебе і мене опльовували люди. – То йди – обнімайся, цілуйся з ними, коли тобі мій хліб немилий (М. Стельмах);
* Образно. Та й вийняв [Кирило Тур] з піхви свою довгу, важку шаблюку: – Ой панночко, – каже, – наша панночко шаблюко! З бусурманом зустрівалась та й не двічі цілувалась; поцілуйся ж тепер із оцим козарлюгою (П. Куліш);
Хитай легенько лебедів, Твоїх улюблених синів, Цілуйся з вітром, з небом, світом, Блакитне озеро моє (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)