цілувати

ЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що і без дод.

Торкатися губами до кого-, чого-небудь на знак любові, дружби, поваги при зустрічі, прощанні і т. ін.

– Тіточко, матіночко! – аж в ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує та просить (Г. Квітка-Основ'яненко);

І досі сниться: вийшла з хати Веселая, сміючись, мати, Цілує діда і дитя Аж тричі весело цілує (Т. Шевченко);

– Се ваша панночка, – промовляє до нас пані. – Цілуйте її в ручку (Марко Вовчок);

Покійна моя мати були такі богомільні: цілували в церкві двері й стіни (І. Нечуй-Левицький);

Обвивши дівчинку руками, дружина пестила її, цілуючи в чоло... (Олесь Досвітній);

Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі (П. Тичина);

* Образно. Пишна земле! Як тебе цілувало весняне тепле сонце, як з тебе бризкали весною фонтанами фіалки, рожі та лелії, ти, мабуть, не мліла в такому щасті, як я в той час (І. Нечуй-Левицький);

Нас кличуть річки, нам співають гаї, Нам вітер цілує обличчя (Т. Масенко);

Люблю я думать. Я люблю очима тишу цілувати, Коли як в тихому гаю, В душі урочисто і свято (М. Вінграновський);

* У порівн. Цмокала і цмокала важка земля, мовби цілувала невтомні солдатські ноги (О. Гончар);

// Формула прощання з близькими людьми в листах.

Бувайте здоровенькі. Цілую Вас сердечно, а Вашим кланяюсь. Ваш М. Коцюбинський (М. Коцюбинський);

Пиши мені, любий папочка, як матимеш час, частіше .. Ну, ти в принципі проти довгих листів – правда ж? То я вже скінчу. Цілую міцно тебе і Оксаночку з Дроздиком .. Твоя Леся (Леся Українка).

◇ Хоч [карти́ну (іко́ну, на ка́рту)] малю́й <�Хоч малю́й, хоч цілу́й> див. малюва́ти;

(1) Хоч малю́й, хоч цілу́й (д) див. малюва́ти;

(2) Цілува́ти / поцілува́ти хрест (хреста́) – присягатися, запевняти клятвено, клястися, цілуючи хрест.