1. Фразеологічний словник української мови

цілувати

хоч малю́й кого і без додатка. Хтось дуже гарний, вродливий і т. ін. Ну й дитина. Хоч малюй. Дивишся і не надивишся (З журналу). хоч на ка́рту малю́й. Які діти в людей бувають! Хоч на карту його малюй (О. Кундзич). хоч малю́й, хоч цілу́й, жарт. У гніву, зопалу не завважила (молодиця), що коло дверей стоїть такий галанець (елегантний хлопець) — хоч малюй, хоч цілуй (Марко Вовчок).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цілувати — (виявляти прихильність поцілунком) чоломкати, цьомати, чмокати, зневажл. лизати. Словник синонімів Полюги
  2. цілувати — жм. цьомати, цьомкати, цмокати. Словник синонімів Караванського
  3. цілувати — див. вітати Словник синонімів Вусика
  4. цілувати — цілува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. цілувати — ЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що і без дод. Торкатися губами до кого-, чого-небудь на знак любові, дружби, поваги при зустрічі, прощанні і т. ін. – Тіточко, матіночко!... Словник української мови у 20 томах
  6. цілувати — цілува́ти: ◊ цілува́ти в ду́пу → дупа ◊ цілу́ю ру́чки → ручка ◊ цілу́ю ру́ці = ру́ц я Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. цілувати — -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. Торкатися губами до кого-, чого-небудь на знак любові, дружби, поваги при зустрічі, прощанні і т. ін. || Формула прощання з близькими людьми в листах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. цілувати — ЦІЛУВА́ТИ, ЦЬО́МАТИ розм., ЦЬО́МКАТИ розм., ЦМО́КАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм., ЧОЛО́МКАТИ розм., ЛИЗА́ТИ зневажл.; ОБЦІЛО́ВУВАТИ, ВИЦІЛО́ВУВАТИ розм. (покривати поцілунками). — Док. Словник синонімів української мови
  9. цілувати — Цілува́ти, -лу́ю, -лу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. цілувати — ЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Торкатися губами до кого-, чого-небудь на знак любові, дружби, поваги при зустрічі, прощанні і т. ін. — Тіточко, матіночко!... Словник української мови в 11 томах
  11. цілувати — Цілувати, -лую, -єш гл. Цѣловать. Не цілуй, не милуй, коли хисту нема. Чуб. V. 9. Словник української мови Грінченка