ціна

будь-яко́ю ціно́ю. Незважаючи ні на що, яким завгодно способом, за всіляких умов, обставин. Доки плацдарм не буде знищено — армія його (Врангеля) буде зв’язана, скута.. Знищити! Знищити негайно, будь-якою ціною! (О. Гончар); Поклали визволити їх (товаришів) будь-якою ціною (М. Олійник).

в (на) ціні́. Який коштує великі гроші; дорогий. — Земля тепер в ціні — по п’ятдесят карбованців десятину не купиш (Панас Мирний); Мій хлібе рідний! Був ти на ціні В важкі літа, у бідні трудодні, В скупім пайку, у фронтовій траншеї (А. Малишко).

гріш (копі́йка, шаг) ціна́ (в база́рний день) кому, чому. Хто-небудь або що-небудь нічого не варті, нічого не значать. — Життя, життя! — витріщився на матір Омелян.— Гріш ціна йому тепер (М. Стельмах); — Чого ж. Твоя (поліцаєва) влада теж видавала якісь папірці. Їм, правда, гріш ціна в базарний день (В. Большак); Йому копійка ціна, і ніякого авторитету він ніколи не завоює (І. Микитенко); — Співали тобі про кохання, може, ще й вічне, але шаг ціна тим словам (В. Підмогильний). (кра́сна) ціна́ — (ла́маний (мі́дний)) гріш (п’ята́к). (Ельза:) А що, коли Грета Норман все-таки піде грати в новий театр? (Шредер:) Коли це трапиться, то вам всім ціна — ламаний гріш! (В. Собко); Ціна людям без Батьківщини, без громадської турботи про її розквіт, зміцнення її могутності — мідний гріш (З газети); Твоєму богатирю .. красна ціна — п’ятак (О. Ковінька).

дорого́ю ціно́ю. Великими зусиллями, напруженням або завдяки багатьом втратам, значним ускладненням, по́ступкам і т. ін. (Химка:) Дорогою ціною той спокій достався мені: честі позбулася, лихої слави набулася (Панас Мирний); Народ .. дуже дорогою ціною окупив перемогу над фашизмом (Я. Галан); Телефон, який Петренко-Валуа виборов дорогою ціною принижень, довелося перевести на тестя, який жив у сусідньому під’їзді (А. Крижанівський).

за вся́ку ціну́. Обов’язково, неодмінно: за всіляких умов, обставин, незважаючи ні на які труднощі чи перешкоди. — А він — дурень. Радий за всяку ціну одкараскатись від неї і не знає як (М. Хвильовий); Старшина Колотуха.. повинен був за всяку ціну пробитися до своїх, знову стати до бою (П. Автомонов); За всяку ціну треба було стати господарями на залізниці (М. Стельмах); Вона (Регіна) викинула наперед себе руки, ніби за всяку ціну мала спіймати Гайдамаку (Б. Бойко).

загина́ти (зала́мувати) / загну́ти (залама́ти) ціну́ (су́му) за кого—що. Вимагати дуже багато грошей. Петро Оболонський з жартами і примовками торгувався за кожен свій горщик, загинаючи таку ціну, щоб не збути товару з рук (Ю. Збанацький); — Ось ви скаржитесь, нібито шляхта заламує казна-яку ціну за шкіру. А без шкір вам не прожити (З. Тулуб); За Тараса він (пан Енгельгардт) загнув величезну, як на той час, суму — дві тисячі п’ятсот карбованців (П. Колесник); — Ціну за похорон заламав, мабуть, неабияку,— підкрадався Левко (І. Цюпа).

зна́ти собі́ ціну́. Мати гідність, самоповагу. На обличчі її не було розгубленості, воно мало той вираз збудженої розбишацької веселості, властивої для жінок, що знають собі ціну і звикли покоряти (Григорій Тютюнник); У товаристві Наталя поводилася просто. Дружила однаково зі всіма .. дівчатами, не цуралася хлопців, але ціну собі знала, уміла кожного поставити в належні рамки (Ю. Збанацький).

зна́ти ціну́ кому, чому. 1. Визнавати, цінувати кого-, що-небудь. (3-й вартовий (від храму):) Не стало Гектора, не стало й глузду. О, той не марнував би часу нам, Не збиткувався б над підвладним людом,— Сам був герой, та й іншим ціну знав, а сі... (Леся Українка). 2. Дорожити чим-небудь, берегти щось. Максим тепер уже знав ціну життю, не кидався так, як замолоду в саме, мовляв, пекло (Панас Мирний); Любий дядьку! Та от бачу, що і я не знала ціни часові та марнувала його без пуття, а тепер мені все здається, що він від мене втікає, і не знаю, як би його затримати (Леся Українка); Трудовій він знав ціну хвилині: у всі дні — як на передовій... (П. Дорошко).

лама́ти ціну́ за що, яку. Оцінювати що-небудь дуже дорого або просити за щось набагато більше його вартості. Зараз він .. скаже, що я шкуродер, бо ламаю таку безбожну ціну за пустякову роботу (М. Чабанівський).

набива́ти / наби́ти ці́ну кому. Підносити себе (рідше когось) в очах інших; перебільшувати свої заслуги. Ще більше набивав собі ціну, видаючи себе мало чи не рятівником (А. Хижняк); — То чого ж маєш бити чоботи на наш куток? Тільки жениха мого, коли трапиться, відіб’єш? — А може, я тобі наб’ю більшу ціну? (М. Стельмах).

спада́ти / спа́сти з ціни́ (у ціні́). Втрачати своє значення; ставати менш важливим. — А пани — все пани — з ціни не спадають! (С. Руданський).