1. Фразеологічний словник української мови

цінити

(і) ціни́ нема́ (нема́є, не було́) кому, чому. Хто-небудь (або що-небудь) має дуже високу вартість за своїми якостями, властивостями, особливостями. Вся (Маруся) в золоті, в шовках. Там одна плахта .. пар двох волів чумацьких стояла (коштувала), а коралям і ціни нема (П. Куліш); Хоч мало коштує хлібина, Насправді ж їй ціни нема! (М. Гірник); В тебе, Луко, голова — то й ціни їй немає! (Панас Мирний); Коли б .. коню не лисинка, і ціни б йому не було (Укр.. присл..).

(і) ціни́ не (мо́жна) скла́сти (не складе́ш) кому, чому. Хто-, що-небудь надзвичайно цінний, важливий (цінне, важливе) своїми особливостями, властивостями, якостями. — На шиї в мене було намисто з таких здорових та дорогих діамантів, що їм і ціни не скласти (І. Нечуй-Левицький); Ця мандрівка для мене — втіха і багатство, якому не скласти ціни! (Т. Масенко); — Та ж він наш Левко, а не ваш! У нього руки, що за руки — ціни їм не складеш! І розбитний же він у нас — і до плуга, і до рала (І. Драч); Дівчина була така горда, що й ціни не могла собі скласти (З усн. мови).

не ма́ти ціни́. 1. Бути позбавленим будь-якої вартості, значення і т. ін.; вважатися нічого не вартим. Він (шейх) подумав: “Ся жінка ціни в нашім краю не має, Але безумнії джаври заплатять безумнії гроші” (Леся Українка); Такий робітник, що невесело дивиться, може собі робити й найліпше, але для господаря його робота не має ціни: сам його вид, його ліниві рухи та його бурчання роблять йому більше шкоди, бо знеохочують других, заражають їх лінивством, бунтують їх (І. Франко); (Диякон:) З нас кожен певен, що ціни не має в твоїх (єпископа) очах життя наземне, марне, що дух твій поривається на волю в горішні високості (Леся Українка). 2. Бути важливим, дуже цінним, потрібним, значним, дорогим і т. ін. Лікарські сили, зосереджені навколо Свиридова, все нарощувались і нарощувались, немов життя цього веснянкуватого учня ремісничого училища не мало ціни (Ю. Яновський); Дружня допомога у скрутний час не має ціни (З газети).

спада́ти / спа́сти з ціни́ (у ціні́). Втрачати своє значення; ставати менш важливим. — А пани — все пани — з ціни не спадають! (С. Руданський).

ці́ни куса́ються на що. Що-небудь надто дорого коштує. Ціни на сільськогосподарську техніку кусаються (З газети); Груші були здорові і надто запашні, тому на ярмарку і ціни на них кусалися (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цінити — [ц'інитие] -н'у, ц'іниеш; нак. -ни, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  2. цінити — Цінувати, зіціновувати, зіцінувати, позіціновувати, націновувати, націнувати, понаціновувати, оціновувати, оцінувати, пооціновувати, переціновувати, перецінувати, попереціновувати, поціновувати, поцінувати Словник чужослів Павло Штепа
  3. цінити — ціни́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. цінити — ЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. Те саме, що цінува́ти 1. І послав Давид по світі Той плужок возити І писати і писати, Як будуть цінити. І цінили того плуга І ціну писали: Скрізь від тисячі червоних Менше не давали (С. Словник української мови у 20 томах
  5. цінити — Книжку не цінять по обкладинках, а по змістові. Головне, як написана книжка, а не як вона виглядає. Тоді ціну йому знаєш, як його втеряєш. Говорить той, хто втратив когось близького або щось важливе. Ціни в жнива хвилину більше, ніж в зимі годину. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. цінити — ціню, ціниш, недок., перех. і без додатка. 1》 Те саме, що цінувати 1). 2》 перен. Судити про кого-, що-небудь, давати оцінку комусь, чомусь. || Визнавати цінність, значення кого-, чого-небудь. || Визнаючи цінність чого-небудь, дорожити ним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. цінити — ДОРОЖИ́ТИ ким, чим (надавати великого значення, боятися втратити), ЦІНУВА́ТИ кого, що, ЦІНИ́ТИ кого, що, ДОРОЖИ́ТИСЯ розм. Поки була в нього Єля, діти, було родинне вогнище — він дорожив своїм майном і домом (З. Словник синонімів української мови
  8. цінити — Ціни́ти, ціню́, ці́ниш, -нять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. цінити — ЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, недок., перех. і без додатка. 1. Те саме, що цінува́ти 1. І послав Давид по світі Той плужок возити І писати і писати, Як будуть цінити. І цінили того плуга І ціну писали: Скрізь від тисячі червоних Менше не давали (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах
  10. цінити — Цінити, -ню, -ниш гл. Цѣнить, оцѣнивать. Ном. № 8871. Словник української мови Грінченка