цінити
ЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, недок., кого, що і без прям. дод.
1. Те саме, що цінува́ти 1.
І послав Давид по світі Той плужок возити І писати і писати, Як будуть цінити. І цінили того плуга І ціну писали: Скрізь від тисячі червоних Менше не давали (С. Руданський).
2. перен. Судити про кого-, що-небудь, давати оцінку комусь, чомусь.
[Старий гість:] А що, дон Пабло? вже тепер нарешті покличе вас король до свого двору, – такого зятя тесть... [Д. Пабло:] Його величність не по зятях, а по заслузі цінить (Леся Українка);
// Визнавати цінність, значення кого-, чого-небудь.
[Єлизавета:] Вшанувати так співця могилу Міг тільки той, хто сам складав пісні, І цим тепер дорожчий ти мені, Бо я ціню святу натхнення силу (І. Кочерга);
– Хіба ж я тебе мало люблю?.. – палко урвала його Настя .. – Я все бачу і ціню, але, крім кохання, треба знати життя (З. Тулуб);
Хоч він був зовсім непрактичний, бійці, з властивою, мабуть, тільки нашим людям добродушністю, цінили вже саме прагнення Ференца чесно трудитись, стати їм у пригоді (О. Гончар);
// Визнаючи цінність чого-небудь, дорожити ним.
Ціни́ в жнива хвилину більше, ніж взимку годину (прислів'я);
Положивши голову на обидві руки і дивлячись кудись-то далеко-далеко, він замислився. Про що? Чи ціниш ти як слід теперішні свої щасливі хвилини? Так, ціню... (Г. Хоткевич);
// Ставити що-небудь високо.
Нікому ніколи не сказав [Данкевич] лихого слова; коли жінка часом завередувала, уступався з очей; цінив домашній спокій вище всього і дбав про хату (О. Маковей);
Прия́зні їхньої невимушений знак Ціню я над усі тріумфи (М. Зеров);
М. Рильський високо цінив мовностилістичну майстерність творів літератури художнього реалізму, чистоту і ясність літературної мови (з наук. літ.);
// Ставитися до кого-небудь з повагою, вважати вартим поваги.
Я його [Фрейліграта] високо ціню і тепер, і залічую його до найзначніших поетів, які настали в Німеччині після іюльської [липневої] революції (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- цінити — [ц'інитие] -н'у, ц'іниеш; нак. -ни, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
- цінити — Цінувати, зіціновувати, зіцінувати, позіціновувати, націновувати, націнувати, понаціновувати, оціновувати, оцінувати, пооціновувати, переціновувати, перецінувати, попереціновувати, поціновувати, поцінувати Словник чужослів Павло Штепа
- цінити — ціни́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- цінити — Книжку не цінять по обкладинках, а по змістові. Головне, як написана книжка, а не як вона виглядає. Тоді ціну йому знаєш, як його втеряєш. Говорить той, хто втратив когось близького або щось важливе. Ціни в жнива хвилину більше, ніж в зимі годину. Приповідки або українсько-народня філософія
- цінити — ціню, ціниш, недок., перех. і без додатка. 1》 Те саме, що цінувати 1). 2》 перен. Судити про кого-, що-небудь, давати оцінку комусь, чомусь. || Визнавати цінність, значення кого-, чого-небудь. || Визнаючи цінність чого-небудь, дорожити ним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цінити — (і) ціни́ нема́ (нема́є, не було́) кому, чому. Хто-небудь (або що-небудь) має дуже високу вартість за своїми якостями, властивостями, особливостями. Вся (Маруся) в золоті, в шовках. Там одна плахта .. Фразеологічний словник української мови
- цінити — ДОРОЖИ́ТИ ким, чим (надавати великого значення, боятися втратити), ЦІНУВА́ТИ кого, що, ЦІНИ́ТИ кого, що, ДОРОЖИ́ТИСЯ розм. Поки була в нього Єля, діти, було родинне вогнище — він дорожив своїм майном і домом (З. Словник синонімів української мови
- цінити — Ціни́ти, ціню́, ці́ниш, -нять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цінити — ЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, недок., перех. і без додатка. 1. Те саме, що цінува́ти 1. І послав Давид по світі Той плужок возити І писати і писати, Як будуть цінити. І цінили того плуга І ціну писали: Скрізь від тисячі червоних Менше не давали (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах
- цінити — Цінити, -ню, -ниш гл. Цѣнить, оцѣнивать. Ном. № 8871. Словник української мови Грінченка