1. Орфоепічний словник української мови

цінити

ціни́ти

[ц'інитие]

-н'у, ц'іниеш; нак. -ни, -н'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цінити — Цінувати, зіціновувати, зіцінувати, позіціновувати, націновувати, націнувати, понаціновувати, оціновувати, оцінувати, пооціновувати, переціновувати, перецінувати, попереціновувати, поціновувати, поцінувати Словник чужослів Павло Штепа
  2. цінити — ціни́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. цінити — ЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. Те саме, що цінува́ти 1. І послав Давид по світі Той плужок возити І писати і писати, Як будуть цінити. І цінили того плуга І ціну писали: Скрізь від тисячі червоних Менше не давали (С. Словник української мови у 20 томах
  4. цінити — Книжку не цінять по обкладинках, а по змістові. Головне, як написана книжка, а не як вона виглядає. Тоді ціну йому знаєш, як його втеряєш. Говорить той, хто втратив когось близького або щось важливе. Ціни в жнива хвилину більше, ніж в зимі годину. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. цінити — ціню, ціниш, недок., перех. і без додатка. 1》 Те саме, що цінувати 1). 2》 перен. Судити про кого-, що-небудь, давати оцінку комусь, чомусь. || Визнавати цінність, значення кого-, чого-небудь. || Визнаючи цінність чого-небудь, дорожити ним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цінити — (і) ціни́ нема́ (нема́є, не було́) кому, чому. Хто-небудь (або що-небудь) має дуже високу вартість за своїми якостями, властивостями, особливостями. Вся (Маруся) в золоті, в шовках. Там одна плахта .. Фразеологічний словник української мови
  7. цінити — ДОРОЖИ́ТИ ким, чим (надавати великого значення, боятися втратити), ЦІНУВА́ТИ кого, що, ЦІНИ́ТИ кого, що, ДОРОЖИ́ТИСЯ розм. Поки була в нього Єля, діти, було родинне вогнище — він дорожив своїм майном і домом (З. Словник синонімів української мови
  8. цінити — Ціни́ти, ціню́, ці́ниш, -нять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. цінити — ЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, недок., перех. і без додатка. 1. Те саме, що цінува́ти 1. І послав Давид по світі Той плужок возити І писати і писати, Як будуть цінити. І цінили того плуга І ціну писали: Скрізь від тисячі червоних Менше не давали (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах
  10. цінити — Цінити, -ню, -ниш гл. Цѣнить, оцѣнивать. Ном. № 8871. Словник української мови Грінченка