1. Словник синонімів української мови

ціна

ВА́РТІСТЬ (виражена в грошах цінність чого-небудь), ЦІНА́, ОЦІ́НКА, РОЗЦІ́НКА рідше. Селянин віддавав поміщикові частину врожаю.. або оплачував її вартість грішми (з підручника); Я запитала антикварія про ціну книжки (Леся Українка); Оцінка майна.

ПЛА́ТА (розрахунок за виконану працю, за щось придбане, використане і т. ін.), РОЗПЛА́ТА, ПЛАТІ́Ж, ВИНАГОРО́ДА, ЦІНА́, ЗАПЛА́ТА розм., УТРИ́МАННЯ заст., ЖА́ЛУВАННЯ заст., МЗДА заст.; ДОПЛА́ТА, ПРИПЛА́ТА (додаткова); ОПЛА́ТА (грошова); ЗАРПЛА́ТА, ПЛАТНЯ, ЗАРПЛАТНЯ́ розм., ПОЛУ́ЧКА розм. (заробітна); ПОДЕ́НЩИНА, ПОДЕ́ННЕ (ПОДЕ́ННА) у знач. ім., розм. (поденна). Усе так само ходила удова на панщину, та усе менша їй плата була (Марко Вовчок); (Другий левіт:) Майстрам громадським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Леся Українка); — Приходь увечері. Мішок порожній захопи з собою. Перший платіж, два пуди, дам (А. Головко); Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов'язались до ранішньої роботи (І. Франко); А ціни і не сказав (хазяїн), по чому платитиме Трохимові, чи у день, чи потиженно (Г. Квітка-Основ'яненко); (Степан:) Я вам ніколи нічого злого не вчинив, окрім того, що наробився вам, як віл, без найменшої заплати!.. (М. Кропивницький); — Утримання їм (жовнірам) два роки не сплачено (З. Тулуб); По всій Московщині в ті роки платили жалування царевим слугам тільки міддю (О. Ільченко); Барабан, флейта та скрипка — весільний ансамбль — знаходився в кожному містечку за невелику мзду (Ю. Смолич); — Де ж тепер візьмеш цілих п'ятдесят копійок за день? Це в самій Таврії не завжди косарі мають таку оплату (М. Стельмах); Маркові визначили зарплату, харчі і спецодяг (М. Трублаїні); Тяжко було йому жити на сімнадцять карбованців платні (С. Васильченко); А з заводу ти наче летів, Щоб порадувать друзів, рідню, Й непомітно до серця тулив Свою першу в житті зарплатню! (В. Бичко); Проміння сонця гріло тучку, хитались віти золоті, коли він матері получку приніс уперше у житті (В. Сосюра). — Пор. заробі́ток.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ціна — Ці́на, ци́на: — цинк [37] Словник з творів Івана Франка
  2. ціна — Чим можна замінити невдалий зворот продажні ціни? Словосполученням ціни продажу. Також точніше звучить продаж чобіт (чи ще чогось), аніж відпуск чобіт. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. ціна — Вартість; (за працю) плата, винагорода; (послуг, прв. офіційних) такса, п! ТАРИФ; ФР. значення, цінність, вага <н. мати ціну>, кошт <н. ціною життя>. Словник синонімів Караванського
  4. ціна — [ц'іна] -ни, д. і м. -н'і, мн. ц'іние, ц'ін дв'і ц'іни Орфоепічний словник української мови
  5. ціна — рос. цена грошова оцінка (вираз) вартості уречевленої в товарі праці, грошовий вираз вартості товару, величина його вартості. Визначається суспільне необхідним робочим часом на його виробництво і реалізацію. Eкономічна енциклопедія
  6. ціна — ціна́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ціни́ Орфографічний словник української мови
  7. ціна — ЦІНА́, и́, ж. 1. Вартість товару, виражена в грошових одиницях. Ціна на хліб раптом підскочила, і це так стурбувало Маланку, що вона щоночі бачила погані сни (М. Коцюбинський); – На всі наші товари, окрім щетини, падає ціна (М. Словник української мови у 20 томах
  8. ціна — (англ. рrice) грошове вираження вартості товару. Економічний словник
  9. ціна — I цін`а-и, ж. 1》 Вартість товару, виражена в грошових одиницях. || Плата, винагорода, грошове відшкодування за що-небудь. Аукціонна ціна — ціна, що складається під час реалізації товарів на аукціонах у процесі зміни початкової ціни... Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. ціна — Грошовий вираз обмінної вартості товару. Універсальний словник-енциклопедія
  11. ціна — будь-яко́ю ціно́ю. Незважаючи ні на що, яким завгодно способом, за всіляких умов, обставин. Доки плацдарм не буде знищено — армія його (Врангеля) буде зв’язана, скута.. Знищити! Знищити негайно, будь-якою ціною! (О. Фразеологічний словник української мови
  12. ціна — Ціна́, -ни́, -ні́; ці́ни, цін Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. ціна — ЦІНА́, и́, ж. 1. Вартість товару, виражена в грошових одиницях. Сума вартостей всіх товарів даного суспільства збігається з сумою цін товарів (Ленін, 26, 1972, 60); Ціна на хліб раптом підскочила, і це так стурбувало Маланку... Словник української мови в 11 томах
  14. ціна — Ціна, -ни ж. Цѣна. Своєї ціни не установиш. Ном. № 10544. --------------- Ціна, -ни ж. 1) = цина. 2) Оловяная посуда. А звечера Настуненька ціну помила. Гол. І. 74. Словник української мови Грінченка