1. Фразеологічний словник української мови

цілковитий

ма́ти ра́цію (сенс). 1. Правильно, слушно вважати, думати, говорити. — Ви абсолютно маєте рацію. Наша Батьківщина повинна ж колись перетворитись на .. сад (О. Довженко); — У суперечці народжується істина.— Знов ти маєш рацію,— згодився Васюта (Ю. Шовкопляс); — Шевченко має рацію,— cказав Гулак.— Найбільше зло — кріпаччина, і бити треба в неї (Василь Шевчук); — Маєш рацію, дитино. Але ніхто з вас не винен, бо має рацію й учитель,— він навчає за шкільною граматикою, і не він винен, що та шкутильгає на всі чотири (Рідна мова); — Літератор має сенс, але це суть не його справи,— подумав і ще раз підкреслив (Н. Рибак). 2. Виявлятися слушним, правильним; бути обґрунтованим, переконливим (про думку, слова і т. ін.). Ваша догадка має рацію, і я раджу вам піти шляхом, відзначеним мною на карті (Н. Рибак). ма́ти цілкови́ту ра́цію. Ціолковський мав цілковиту рацію, коли висловив думку про майбутнє підкорення людиною навколосонячного простору (З журналу); Її міркування мали цілковиту рацію. Вона так щиро і з таким чуттям лаяла Діденка.., що я не міг їй не повірити (Ю. Яновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цілковитий — (крах) повний, абсолютний; (- волю) необмежений; (нездара) справжній; п! СУЦІЛЬНИЙ. Словник синонімів Караванського
  2. цілковитий — див. абсолютний; досконалий Словник синонімів Вусика
  3. цілковитий — [ц'ілковитией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. цілковитий — цілкови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  5. цілковитий — ЦІЛКОВИ́ТИЙ, а, е. Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний. Мені в Швейцарії лікарі казали, що мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Леся Українка); – В цій справі ми домоглися цілковитої згоди (З. Словник української мови у 20 томах
  6. цілковитий — -а, -е. Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний. || Необмежений, нічим не зв'язаний. || Який досяг вищого розвитку, межі. || Дійсний, справжній. || Те саме, що суцільний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. цілковитий — НЕОБМЕ́ЖЕНИЙ (із сл. влада, панування, воля, право тощо, господар і т. ін. — який не має ніяких обмежень, не поставлений у жодні рамки), ПО́ВНИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, БЕЗМЕ́ЖНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, БЕЗРОЗДІ́ЛЬНИЙ (із сл. влада, панування і т. ін.). Словник синонімів української мови
  8. цілковитий — Цілкови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. цілковитий — ЦІЛКОВИ́ТИЙ, а, е. Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний. Мені в Швейцарії лікарі казали, що мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах