цілковитий

цілкови́тий

-а, -е.

Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний.

|| Необмежений, нічим не зв'язаний.

|| Який досяг вищого розвитку, межі.

|| Дійсний, справжній.

|| Те саме, що суцільний 2).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цілковитий — (крах) повний, абсолютний; (- волю) необмежений; (нездара) справжній; п! СУЦІЛЬНИЙ. Словник синонімів Караванського
  2. цілковитий — див. абсолютний; досконалий Словник синонімів Вусика
  3. цілковитий — [ц'ілковитией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. цілковитий — цілкови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  5. цілковитий — ЦІЛКОВИ́ТИЙ, а, е. Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний. Мені в Швейцарії лікарі казали, що мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Леся Українка); – В цій справі ми домоглися цілковитої згоди (З. Словник української мови у 20 томах
  6. цілковитий — ма́ти ра́цію (сенс). 1. Правильно, слушно вважати, думати, говорити. — Ви абсолютно маєте рацію. Наша Батьківщина повинна ж колись перетворитись на .. сад (О. Довженко); — У суперечці народжується істина.— Знов ти маєш рацію,— згодився Васюта (Ю. Фразеологічний словник української мови
  7. цілковитий — НЕОБМЕ́ЖЕНИЙ (із сл. влада, панування, воля, право тощо, господар і т. ін. — який не має ніяких обмежень, не поставлений у жодні рамки), ПО́ВНИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, БЕЗМЕ́ЖНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, БЕЗРОЗДІ́ЛЬНИЙ (із сл. влада, панування і т. ін.). Словник синонімів української мови
  8. цілковитий — Цілкови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. цілковитий — ЦІЛКОВИ́ТИЙ, а, е. Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний. Мені в Швейцарії лікарі казали, що мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах