цілковитий

НЕОБМЕ́ЖЕНИЙ (із сл. влада, панування, воля, право тощо, господар і т. ін. — який не має ніяких обмежень, не поставлений у жодні рамки), ПО́ВНИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, БЕЗМЕ́ЖНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, БЕЗРОЗДІ́ЛЬНИЙ (із сл. влада, панування і т. ін.). Глибоко розуміючи гнилизну російського необмеженого самодержавства і знаючи інтелектуальну обмеженість царя, він (Вітте), як міг, ..рятував їх (М. Стельмах); Повний абсолютизм! Абсолютна монархія! Необмежений монарх! Хотіли обмежити, — нема чим обмежувати (Остап Вишня); Вона дала Галі повну волю робити, що хоче (І. Франко); Думає (князь) про те, що він був колись абсолютним монархом понад далеким, далеким Нігером (Леся Українка); Мати, виряджаючи її на Каховку, передала дядькам цілковиту владу над нею, доручила їм берегти дівчину від усяких напастей (О. Гончар); Чи досяг (Врангель) тієї безмежної влади, якою так спрагло марив? (О. Гончар); Поле, сінокіс — віддано їй у безроздільне володіння (Ю. Мушкетик).

ОСТАТО́ЧНИЙ (доведений до кінця), ПО́ВНИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ рідше, ЧИ́СТИЙ заст., розм. Зараз армія наступала, і бійцям хотілося, щоб хтось довів, що цей наступ не припиниться аж до остаточної перемоги (І. Багмут); Лікар Александрійський сказав негайно покласти Шевченка в госпіталь до повного видужання (З. Тулуб); Цілковитий розгром ворога; На другий день новий гірничий майстер уже в нарядній твердо і впевнено планував доконечне виконання завдання зміни (І. Ле); Одержати чисту відставку.

ПО́ВНИЙ (про почуття, переживання тощо — який повністю охоплює кого-небудь), ЦІЛКОВИ́ТИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ. Ну, хоч би для того нам поети Ще потрібні у житті новім,.. Щоб згадать, як на піску Калуги Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (М. Рильський); Василько почував цілковите задоволення (О. Донченко); Після похорону вона хоч і стала значно спокійніша, проте її опанувала абсолютна байдужість (Ірина Вільде); Це дуже тяжко — плакать в самоті І зберегти для себе власну тугу Такою неподільною, як смерть (Д. Павличко).

СПРА́ВЖНІЙ (цілком подібний до кого-, чого-небудь), ТИПО́ВИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., СТОПРОЦЕ́НТНИЙ розм., ЧИ́СТИЙ розм., ФО́РМЕНИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ПРЯМИ́Й розм., ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., ФОРМА́ЛЬНИЙ заст., СУ́ТИЙ рідше. — Юрій! — гукнув він, лежачи над струмком. — Справжній тобі нарзан!.. Покуштуй! (О. Гончар); Палійчук — се кучерявий повногубий хлопець, типовий сільський донжуан (Г. Хоткевич); Хто їде лише на трійках? Цілковитий нездара або найбільший лінюх (Ірина Вільде); Він жив за твердим розкладом, життям справдешнього спартанця (Л. Дмитерко); Ой ви, Тюхтій Іванович! Ви самі справдішня копиця сіна! (І. Нечуй-Левицький); Тепер всяк хам показує натуру, а нам мовчать? Се був би чистий страм! (Леся Українка); — Дозвольте доповісти, екселенц... Вся оця поліція — формені дармоїди (Ю. Яновський); — А вони, паніматка, на сідлі, сущий запорожець (Д. Мордовець); До неї доноситься їх несамовитий регіт... Ні жалю, ні серця немає!.. Прямі собаки, прости Господи! (Панас Мирний).

ЦІЛКОВИ́ТИЙ (який виявляється цілком, не частково), ПО́ВНИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ. Довго цілковита тиша панувала над полем бою (В. Собко); Повної ідентичності в думках і почуттях двох дорослих і під різними впливами вихованих людей, я пересвідчена, не може бути (Леся Українка); Він був абсолютний профан у складній теорії більярдного грання (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цілковитий — (крах) повний, абсолютний; (- волю) необмежений; (нездара) справжній; п! СУЦІЛЬНИЙ. Словник синонімів Караванського
  2. цілковитий — див. абсолютний; досконалий Словник синонімів Вусика
  3. цілковитий — [ц'ілковитией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. цілковитий — цілкови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  5. цілковитий — ЦІЛКОВИ́ТИЙ, а, е. Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний. Мені в Швейцарії лікарі казали, що мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Леся Українка); – В цій справі ми домоглися цілковитої згоди (З. Словник української мови у 20 томах
  6. цілковитий — -а, -е. Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний. || Необмежений, нічим не зв'язаний. || Який досяг вищого розвитку, межі. || Дійсний, справжній. || Те саме, що суцільний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. цілковитий — ма́ти ра́цію (сенс). 1. Правильно, слушно вважати, думати, говорити. — Ви абсолютно маєте рацію. Наша Батьківщина повинна ж колись перетворитись на .. сад (О. Довженко); — У суперечці народжується істина.— Знов ти маєш рацію,— згодився Васюта (Ю. Фразеологічний словник української мови
  8. цілковитий — Цілкови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. цілковитий — ЦІЛКОВИ́ТИЙ, а, е. Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний. Мені в Швейцарії лікарі казали, що мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах