цілковитий

Значення в інших словниках

1. цілковитий — див. абсолютний; досконалий Словник синонімів Вусика
2. цілковитий — [ц'ілковитией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
3. цілковитий — цілкови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
4. цілковитий — ЦІЛКОВИ́ТИЙ, а, е. Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний. Мені в Швейцарії лікарі казали, що мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Леся Українка); – В цій справі ми домоглися цілковитої згоди (З. Словник української мови у 20 томах
5. цілковитий — -а, -е. Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний. || Необмежений, нічим не зв'язаний. || Який досяг вищого розвитку, межі. || Дійсний, справжній. || Те саме, що суцільний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
6. цілковитий — ма́ти ра́цію (сенс). 1. Правильно, слушно вважати, думати, говорити. — Ви абсолютно маєте рацію. Наша Батьківщина повинна ж колись перетворитись на .. сад (О. Довженко); — У суперечці народжується істина.— Знов ти маєш рацію,— згодився Васюта (Ю. Фразеологічний словник української мови
7. цілковитий — НЕОБМЕ́ЖЕНИЙ (із сл. влада, панування, воля, право тощо, господар і т. ін. — який не має ніяких обмежень, не поставлений у жодні рамки), ПО́ВНИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, БЕЗМЕ́ЖНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, БЕЗРОЗДІ́ЛЬНИЙ (із сл. влада, панування і т. ін.). Словник синонімів української мови
8. цілковитий — Цілкови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. цілковитий — ЦІЛКОВИ́ТИЙ, а, е. Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний. Мені в Швейцарії лікарі казали, що мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах