цілісність
ЦІ́ЛІСНІСТЬ, ності, ж.
Стан за знач. ці́лісний.
Ми знаємо з досвіду, що для порушення цілісності ядра треба прикласти величезну енергію. Це підтверджує, що в ядрі діють велетенські сили притягання (з наук.-попул. літ.);
Обидві договірні сторони зобов'язались не порушувати цілісності Тібету і не втручатися у внутрішні справи цієї провінції Китаю (з навч. літ.);
На шляху до реальної державності нині головне – формування української нації як певної політичної, соціальної, культурної і психологічної цілісності, поступове перетворення населення в народ (з наук.-попул. літ.);
У нашу складну епоху особливо важливою та необхідною стає людська цілісність і чистота (з газ.);
// Що-небудь нероздільне, ціле.
Кожне слово є знаком поняття. Кожне поняття відображає якийсь бік дійсності, будучи частиною певної цілісності (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)