цілісність

ЦІ́ЛІСНІСТЬ, ності, ж.

Стан за знач. ці́лісний.

Ми знаємо з досвіду, що для порушення цілісності ядра треба прикласти величезну енергію. Це підтверджує, що в ядрі діють велетенські сили притягання (з наук.-попул. літ.);

Обидві договірні сторони зобов'язались не порушувати цілісності Тібету і не втручатися у внутрішні справи цієї провінції Китаю (з навч. літ.);

На шляху до реальної державності нині головне – формування української нації як певної політичної, соціальної, культурної і психологічної цілісності, поступове перетворення населення в народ (з наук.-попул. літ.);

У нашу складну епоху особливо важливою та необхідною стає людська цілісність і чистота (з газ.);

// Що-небудь нероздільне, ціле.

Кожне слово є знаком поняття. Кожне поняття відображає якийсь бік дійсності, будучи частиною певної цілісності (з наук. літ.).