цілість

ЦІ́ЛІСТЬ, лості, ж.

1. Незайманий, непошкоджений стан кого-, чого-небудь.

Стара татарка теж не одставала од дочки, і незабаром європейки опинились немов у неволі у диких: вони почали уже боятися, коли не за цілість боків, то за одежу (М. Коцюбинський);

[Гібсон:] Не забувайте, що за її цілість ви відповідаєте повністю (В. Собко);

Головами відповідали за його [Ібрагіма] цілість і недоторканість перед самим султаном – ось і все (П. Загребельний);

Довгі нігті у дітей та підлітків дуже часто бувають однією з причин подряпин на шкірі і порушення тим самим її цілості (з навч. літ.);

// Схоронність чого-небудь.

Контроль за цілістю хліба в полі.

2. Внутрішня єдність, зв'язаність усіх частин чого-небудь у єдине ціле; цілісність.

Щось є доокола тебе, що єднає докупи і ту, і ту, і он тамту хату і творить із них цілість – село (Г. Хоткевич);

Чи бачили Ви другий том його “Етногр. матеріалів”? Разом з першим томом він складає одну цілість (А. Кримський).

(1) В по́вній ці́лості – у повному обсязі, без будь-яких втрат, шкоди; цілий.

◇ (2) В [одну́] ці́лість – у щось єдине ціле.

Все злучиться в цілість – природа і люди, що є, що минуло, що сталось, що буде (Леся Українка);

Він узяв всі мої малюнки (ясна річ, ті, які подобаються мені самій )і зробив щось, мовби музикальні гравюри з тих малюнків, а потім усе це з'єднав у цілість (П. Загребельний);

(3) В ці́лості – у цілому, загалом.

Ще слухаючи її [поему “Мойсей”] в Вашому читанні, я був захоплений нею, а тепер, в цілості, вона зробила на мене ще більше враження (М. Коцюбинський);

Правда, ти часто зустрінеш те саме сполучення звуків, Часто надибаєш схожу пов'язаних слів послідовність, Але у цілості кожен рядок має значення власне (М. Зеров);

До завдань літературознавчого аналізу входить також розгляд твору в цілості, його загальних рис і ознак та його зв'язків з іншими творами, спільного й відмінного порівняно з ними (з наук. літ.).