цілість

ЦІ́ЛІСТЬ, лості, ж.

1. Незайманий, непошкоджений стан кого-, чого-небудь.

Стара татарка теж не одставала од дочки, і незабаром європейки опинились немов у неволі у диких: вони почали уже боятися, коли не за цілість боків, то за одежу (Коцюб., І, 1955, 289);

[Гібсон:] Не забувайте, що за її цілість ви відповідаєте повністю (Собко, П’єси, 1958, 114);

Довгі нігті у дітей та підлітків дуже часто бувають однією з причин подряпин на шкірі і порушення тим самим її цілості (Шк. гігієна, 1954, 92);

// Схоронність чого-небудь.

Контроль за цілістю хліба в полі.

♦ В по́вній ці́лості — у повному обсязі, без будь-яких втрат, шкоди; цілий.

2. Внутрішня єдність, зв’язаність усіх частин чого-небудь, єдине ціле; цілісність.

Щось є доокола тебе, що єднає докупи і ту, і ту, і он тамту хату і творить із них цілість — село (Хотк., II, 1966, 312);

— Ми ще й Галичину визволимо, і вона буде одною цілістю з Радянською соціалістичною Україною,— з посмішкою додав Михайло (Досв., Вибр., 1959, 150);

Чи бачили Ви другий том його «Етногр. матеріалів»? Разом з першим томом він складає одну цілість (Крим., Вибр., 1965, 598).

♦ В [одну́] ці́лість — у щось єдине ціле.

Все злучиться в цілість — природа і люди, що є, що минуло, що сталось, що буде (Л. Укр., І, 1951, 287);

Він узяв всі мої малюнки (ясна річ, ті, які подобаються мені самій) і зробив щось, мовби музикальні гравюри з цих малюнків, а потім усе це з’єднав у цілість (Загреб., Диво, 1968, 657);

В ці́лості — у цілому, загалом.

Ще слухаючи її [поему «Мойсей»] в Вашому читанні, я був захоплений нею, а тепер, в цілості, вона зробила на мене ще більше враження (Коцюб., III, 1956, 284);

Правда, ти часто зустрінеш те саме сполучення звуків, Часто надибаєш схожу пов’язаних слів послідовність, Але у цілості кожен рядок має значення власне (Зеров, Вибр., 1966, 179);

До завдань літературознавчого аналізу входить також розгляд твору в цілості, його загальних рис і ознак та його зв’язків з іншими творами, спільного й відмінного порівняно з ними (Рад. літ-во, 9, 1965, 65).