цілісінький
ЦІЛІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Зовсім, дуже цілий (у 1— 4 знач.).
— Добридень, кумо! — Вовк гукав,— ..Никав всю ніч, аж утомився.— Та й що ж? Ніде не поживився! —..А їсти, кумо, аж-аж-аж! Цілісіньку б із’їв корову! (Гл., Вибр., 1951, 11);
Повернулася вона до дітей скоро. І не з порожніми руками: в одній тримала цілісіньку хлібину, а в другій — погнуте відро (Коз., Листи.., 1967, 12);
Напився я,— трохи чи не цілісіньке відро видув (Мирний, II, 1954, 82);
— Так сердешна цілісінький день не ївши і сиділа (Стор., І, 1957, 27);
Зараз справжня весна, дерева в цвіту, повно квіток (хоч вони цвіли цілісіньку зиму) (Коцюб., III, 1956, 427);
[Молодиця:] Спати хочу! Цілісіньку нічку Все варила та пекла (Олесь, Вибр., 1958, 437);
Озирнуться, а бики стоять хтозна й де, гін за п’ятеро.. Біжить тоді Сергій цілісінькі гони та, добравшись до воза, періщить батогом Дениса по піджаку. І прокидається тоді неборака, сонно гейкає на биків (Тют., Вир, 1964, 138);
А Василь усе вижидав та усе в кишені довбавсь; а далі.. засунув пальці, достав та й положив на викуп шапки, за квітку, цілісінький гривеник!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 28);
З-під вусів блиснули міцні зуби, сливинь [сливень] усі цілісінькі (Н.-Лев., IV, 1956, 247);
Так і залишився один бік вулиці згорілий, а другий — цілісінький, тільки з побитими шибками, засипаний сажею (Ю. Янов., II, 1954, 34);
А робота була зроблена на совість, пліт ще й досі стоїть, і коли б не чорний кабан, то й досі цілісінький був би (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 26).
Ці́лий-цілі́сінький див. ці́лий.
Значення в інших словниках
- цілісінький — цілі́сінький прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- цілісінький — ЦІЛІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Ввесь, без залишку цілий (у 1–4 знач.). – Добридень, кумо! – Вовк гукав, – .. Никав всю ніч, аж утомився. – Та й що ж? Ніде не поживився! –.. А їсти, кумо, аж-аж-аж! Цілісіньку б із'їв корову! (Л. Словник української мови у 20 томах
- цілісінький — -а, -е, розм. Зовсім, дуже цілий (у 1-4 знач.). Цілий-цілісінький. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цілісінький — Цілі́сінький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цілісінький — Цілісінький, -а, -е Цѣлехонькій. Ходив сердега цілісінький день. Рудч. Ск. ІІ. 175. Та перед тобою ж цілісіньке озеро, — чому ти не п'єш? Рудч. Ск. II. 81. Словник української мови Грінченка