цілість
ці́лість
-лості, ж.
1》 Незайманий, непошкоджений стан кого-, чого-небудь.
|| Схоронність чого-небудь.
2》 Внутрішня єдність, зв'язаність усіх частин чого-небудь у єдине ціле; цілісність.
У цілості — у цілому, загалом.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цілість — Одність, суціль, усе Словник чужослів Павло Штепа
- цілість — ці́лість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- цілість — ЦІ́ЛІСТЬ, лості, ж. 1. Незайманий, непошкоджений стан кого-, чого-небудь. Стара татарка теж не одставала од дочки, і незабаром європейки опинились немов у неволі у диких: вони почали уже боятися, коли не за цілість боків, то за одежу (М. Словник української мови у 20 томах
- цілість — Ці́лість, -лости, -лості, -лістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цілість — ЦІ́ЛІСТЬ, лості, ж. 1. Незайманий, непошкоджений стан кого-, чого-небудь. Стара татарка теж не одставала од дочки, і незабаром європейки опинились немов у неволі у диких: вони почали уже боятися, коли не за цілість боків, то за одежу (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- цілість — Цілість, -лости ж. Цѣлость. Словник української мови Грінченка