ціхувати
ЦІХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.
Відзначати (у 1 знач.).
Поволі-поволі й на лице його осідав той сумний, розсіяний вираз, яким відзначаються всі ідіоти, у котрих звільна щезає все, що ціхує чоловіка, а остають [остаються] чисто звірячі, вегетативні інстинкти (І. Франко);
Легко виділити. що отсі [оці] стихи [вірші]: Обридли всім плачі й зідхання [зітхання], Покиньмо гратися словами, Де стільки лиха й бідування, Там треба пособлять ділами! – ціхують собою напрямок радикальний (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)