чабанчук
ЧАБАНЧУ́К, а́, ч., розм.
Недорослий помічник чабана; підпасок.
Кине йому Софія семигривеника... – Іди тепер до отари... Там будь. – І йшов! Добрі тоді були чабанчуки, слухняні! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)ЧАБАНЧУ́К, а́, ч., розм.
Недорослий помічник чабана; підпасок.
Кине йому Софія семигривеника... – Іди тепер до отари... Там будь. – І йшов! Добрі тоді були чабанчуки, слухняні! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)