чабанувати
ЧАБАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, ЧАБА́НИТИ, ню, ниш; нак. сп. -а́нь; недок.
Пасти вівці.
[Старшина:] Не бійся, його тут нема, він десять літ уже в Криму чабанує, навряд чи й прийде! (І. Карпенко-Карий);
Батька Омелько бачить не дуже часто, бо він увесь час у степу, чабанує разом з Сильвестром Шандруком (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)