чабанувати
ЧАБАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Доглядаючи, пасти вівці.
[Старшина:] Не бійся, його тут нема, він десять літ уже в Криму чабанує, навряд чи й прийде! (К.-Карий, І, 1960, 38);
Батька Омелько бачить не дуже часто, бо він увесь час у степу, чабанує разом з Сильвестром Шандруком (Донч., IV, 1957, 493).
Словник української мови (СУМ-11)