чабанчук
ЧАБАНЧУ́К, а́, ч., розм. Помічник чабана; підпасок.
Кине йому Софія семигривеника…— Іди тепер до отари… Там будь.— Ійшов! Добрі тоді були чабанчуки, слухняні! (Гончар, І, 1959, 183).
Словник української мови (СУМ-11)ЧАБАНЧУ́К, а́, ч., розм. Помічник чабана; підпасок.
Кине йому Софія семигривеника…— Іди тепер до отари… Там будь.— Ійшов! Добрі тоді були чабанчуки, слухняні! (Гончар, І, 1959, 183).
Словник української мови (СУМ-11)