чаклунський
ЧАКЛУ́НСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до чаклу́н.
Ще первісні люди відзначали найбільш важливі в їхньому житті події, поклоняючись незрозумілим для них страхітливим силам природи. Наші далекі предки умилостивлювали ці сили різними чаклунськими діями та релігійними церемоніями (з наук. літ.);
Розпатлана [Чабаниха], вилицювата, губи стиснуті, під насупленими бровами – ями очей... Чаклунське замкнуте обличчя Піфії, Сівілли, воно якраз чомусь і викликало довіру: оця врятує, ця допоможе! (О. Гончар);
Камінь подзьобаний колючими ударами: вочевидь, у зображення коропа кидали остроги. Цією чаклунською дією забезпечувалася вдала риболовля (із журн.).
2. перен., розм. Таємничий, загадковий; чарівний.
Страждаю раз у раз в обладі я твоїй: Чаклунським усміхом, магічними очима Мій дух мов путами окутий сталевими (М. Зеров);
Музична стихія прямо чаклунського слова Тичини била ключем з усього, до чого б не доторкалася його увага (Т. Масенко);
Христина дивилась в ілюмінатор на білу-пребілу країну чаклунських хмар, що пливли внизу (О. Бердник);
Заважає атавістичне уявлення, що сягає часів, не займаних науково-технічним прогресом: виготовлення ліків – дійство чаклунське, потаємне, алхімічне (із журн.);
// Надзвичайної сили вияву.
Я чую ваші дивні голоси. Зап'ястя рук не звикли до мережок. Чаклунський чар космічної коси і золоті півмісяці сережок (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)