чаклунство
ЧАКЛУ́НСТВО, а, с.
1. Магічні дії, таємничі маніпуляції (заговори, заклинання, замовляння, молитви, ворожіння тощо), за допомогою яких нібито можна вплинути на сили природи, зціляти людей і тварин або завдавати їм шкоди (навертати хворобу, біду, лихо, мор тощо).
Колись тут була глухомань. Люди вірили в Бога і чорта, у відьом і різні чаклунства (І. Цюпа);
Захопившись чаклунством, люди почали забувати про Бога, обходитися без нього (із журн.);
Звинувачений у чаклунстві, Бекон провів у в'язниці 24 роки (з наук.-попул. літ.).
2. перен., розм. Величезний за силою, проявом вплив на кого-небудь; зачарування.
Виклич мелодіями минувше! Виклич чаклунством музики давні чари! Виклич символістичний профіль середніх віків! (І. Нечуй-Левицький);
// Диво.
Візьмемо для прикладу булат. Виготовлення його в давнину було справжнім дивом, чаклунством (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)