чаклунка
ЧАКЛУ́НКА, и, ж., розм.
Жін. до чаклу́н.
Стара чаклунка давала воду, зілля приворотне, заспокоювала молодицю: – Напувай його щодня зраночку і ввечері, але знай: не підкориться він тобі скоро (А. Шиян);
Є ж у хлопця тітка Василина, яка, мов сина, любить сироту, та біда в тому, що тітка – чаклунка (М. Стельмах);
У Європі так само залізом проганяють з дворів чаклунок та ельфів і нейтралізують їх силу (із журн.);
* У порівн. Стара [бабуся], мов чаклунка, помішала в казані якесь вариво .. і тихо-тихо заскрипіла – заспівала (М. Стельмах);
* Образно. * У порівн. Була задіяна “чаклунка” – хімія, в якої виявився спустошливий зворотний бік: кислотні дощі, повсюдне забруднення (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)