чаклунка

ЧАКЛУ́НКА, и, ж., заст., розм. Жін. до чаклу́н.

Стара чаклунка давала воду, зілля приворотне, заспокоювала молодицю: — Напувай його щодня зраночку і ввечері, але знай: не підкориться він тобі скоро (Шиян, Баланда, 1957, 177);

Є ж у хлопця тітка Василина, яка, мов сина, любить сироту, та біда в тому, що тітка — чаклунка (Стельмах, І, 1962, 138).

Значення в інших словниках

1. чаклунка — ЧАКЛУ́НКА, и, ж., розм. Жін. до чаклу́н. Стара чаклунка давала воду, зілля приворотне, заспокоювала молодицю: – Напувай його щодня зраночку і ввечері, але знай: не підкориться він тобі скоро (А.  Словник української мови у 20 томах
2. чаклунка — чаклу́нка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. чаклунка — -и, заст., розм. Жін. до чаклун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чаклунка — ВІ́ДЬМА (за народним повір'ям — зла жінка, яка, знаючись з "нечистою силою", завдає людям шкоди, лиха), БА́БА-ЯГА́, ЯГА́, ЧАКЛУ́НКА, ЧАРІВНИ́ЦЯ, ФУ́РІЯ (з античної міфології). — Чи ти ба! чисто неначе відьми та упирі злетілись на коцюбах на Лису гору (І.  Словник синонімів української мови
5. чаклунка — Чаклу́нка, -нки, -нці; -лу́нки, -нок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)