чалапання
ЧАЛА́ПАННЯ, ЧАЛА́ПКАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. чала́пати і чала́пкати; а також звуки, утворювані цією дією.
Його очі були звернені в той бік, звідки долинало чалапання кінських копит по воді (В. Гжицький);
Надворі почулося чалапкання, немов хто пробирається по глибокім глинистім болоті (І. Франко);
Пітьма ще посилювалася від тиші. Ні тобі пошуму листя, ні крику нічного птаха, саме лиш чалапкання м'яких постолів по твердій лісовій землі та свиняче дихання (П. Загребельний);
Захляпали чоботи, один за одним бійці зникали в темряві, .. чалапання чобіт по калюжах чулося все тихіше й тихіше (Л. Первомайський);
Поволі по церкві, то тут, то там, займались вогники.., од входу чулося чалапання ніг (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)