чалапання

ЧАЛА́ПАННЯ, ЧАЛА́ПКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. чала́пати і чала́пкати; а також звуки, утворювані цією дією.

Його очі були звернені в той бік, звідки долинало чалапання кінських копит по воді (В. Гжицький);

Надворі почулося чалапкання, немов хто пробирається по глибокім глинистім болоті (І. Франко);

Пітьма ще посилювалася від тиші. Ні тобі пошуму листя, ні крику нічного птаха, саме лиш чалапкання м'яких постолів по твердій лісовій землі та свиняче дихання (П. Загребельний);

Захляпали чоботи, один за одним бійці зникали в темряві, .. чалапання чобіт по калюжах чулося все тихіше й тихіше (Л. Первомайський);

Поволі по церкві, то тут, то там, займались вогники.., од входу чулося чалапання ніг (М. Коцюбинський).